Залізничний вокзал ст. Козятин

Адреса: 22100 м. Козятин вул. Привокзальна, 1 
Телефон: (04342) 5-21-11

Історія вокзалу

     Цілодобово не вщухає на Козятинських залізничних коліях перестук вагонних коліс. І це не дивно, адже Козятин – місто залізничне. Особливе враження на кожного пасажира, який, хоча б раз у житті подорожував Південно-Західною залізницею справляє красива, архітектурно витримана, довершена споруда залізничного вокзалу, і напевно, кожен, по-доброму, заздрив місцевим корінним жителям ХІХ ст., які могли спостерігати ту первозданну красу Козятинського дива. На той час – це був один із кращих вокзалів усієї російської рейкової мережі, там вирувало життя, панував постійний рух, безперервно змінюючи натовп пасажирів.

Автором цієї величавої споруди у вигляді білого пароплаву, серед рейкової мережі є добре відомий в Україні, Росії і в далекому зарубіжжі митець, архітектор Валеріан Іванович Куликовський (1835-1919 рр.), котрий служив з 1875 року архітектором управління Південно-західної залізниці у Києві. Керував будівництвом 28-річний, на той період молодий інженер, а в майбутньому відомий український архітектор Олександр Васильович Кобєлєв (1860-1942 рр.). Царський проект на будівництво пасажирської станції в містечку Козятині був затверджений у жовтні 1887 року (11 листопада за старим стилем). Будівництво приміщення було розпочато у 1888, а незабаром, в листопаді 1889 року було завершено.

Ще й досі в російських архівах зберігається кошторис «На постройку пассажирского здания на станции Казатин» від 11 листопада 1887 року, складений Товариством Південно-Західних залізничних доріг, де зазначено, що на будівництво необхідно 292111 рублей. В «Илюстрированном путеводителе по Юго-Западным казенным железным дорогам» 1899 року зазначено: «Казатинский вокзал – один из лучших вокзалов русской рельсовой сети. Здание вокзала расположено островом, т.е. с обеих сторон его проложены рельсове пути, это значительно усиливает пропускную способность станции и дает возможность одновременно принимать и отпускать несколько поездов, устраняя в то же время хождение пасажиров по путям. Внутри вокзала останавливает на себе внимание роскошная овальная зала І и ІІІ класса, маса света и воздуха, изящная орнаментовка, стильная мебель – все это делает эту залу одну из лучших во всех отношениях среди буфетных зал на русских железных дорогах.».

Перевага Козятинського вокзалу над іншими ще була в його електрофікованості. Всі інші, крім Жмеринки, на Південно-Західній залізниці у 1931 році освітлювалися газовими ліхтарями. З цієї причини, увечері вокзал виглядав особливо ефективним, а електричні ліхтарі чудово висвітлювали усю станцію і її колійне господарство. В період Великої Вітчизняної війни і під час окупації вокзал функціонував на європейський лад – цілодобово, а вокзальний ресторан перетворився у містечковий розважальний центр для усіх окупантів і офіцерів-транзитників, перебувавши на той час на станції у ешелонах. Напередодні визволення Козятина від окупантів, фашисти замінували вокзал і мали намір його підірвати. Однак цього не допустили козятинські патріоти, члени підпільної організації «Залізничник», що діяла з 1941 по 1943 роки в місті Козятині.

Вокзал станції, зокрема ресторан, мав ще одну особливо цікаву річ – красиву, величаву, багатоярусну кришталеву, на каркасі з бронзових листочків люстру. Існує переказ, що вона сьогодні прикрашає один із залів Одеського оперного театру, потрапивши туди з тамтешнього порту, звідки її намагалися вивезти напередодні визволення окупанти. Тому сучасний ресторан Козятинського вокзалу прикрашає майстерно виготовлена німцями копія. В післявоєнний період вокзал був добудований, що не зіпсувало, а вдало доповнило архітектурний ансамбль.

Перлиною архітектури Південно-Західної залізниці милувалися відомі та видатні постаті - російський цар Микола ІІ, політичний діяч Михайло Грушевський, гетьман Павло Скоропадський, командири Червоної Армії – Микола Щорс, Василь Боженко, російський поет Володимир Маяковський, письменник і сценарист Василь Земляк, кінорежисер Віктор Іванов, також керівники, урядовці різних рангів соціалістичного періоду – Микола Хрущов, Леонід Брежнєв. У 1987 р. вокзалу станції Козятин надано статус пам'ятки архітектури XIX століття.

Значний відрізок часу вокзал знаходився в первісному вигляді. Була спроба капітального ремонту у 1997 році. А восени 2010 року реконструкційні роботи відновилися, і тривали до 2012 року. Майже кожен громадянин України, хоча б раз за життя, обов'язково, подорожуючи Південно-Західною залізницею, милувався надзвичайно красивою колоритною архітектурною спорудою одного з найбільших залізничних центрів Одесько-Балтської залізниці – вокзалом станції Козятин.